Мамо, дозволь, я тебе намалюю
В пору травневу, в найпершу грозу.
Переповім, як безмежно люблю я
Ніжність твою, світанкову сльозу…
Ти нахилилась над ліжком дитячим,
Тиху молитву шепочуть вуста.
Передчуваю я зором гарячим –
Мамине слово в мені пророста…
Приспів:
Я тебе намалюю, та картина не зможе
Передати відтінки усі й почуття.
Подаруй же матусі, Всемогутній наш Боже,
Намальоване сонцем і щастям життя.
Мамо, дозволь, я тебе намалюю
В пору розкішного літа вповні.
Душу твою юним серцем відчую,
Рідної хати безсонні вогні.
Як у дорогу мене проводжала,
Як вишиванки дала оберіг.
Голосом мами кохання звучало,
Стежечка щастя стелилась до ніг.
Приспів.
Мамо, дозволь, я тебе намалюю.
Осінь багряна невпинно спішить.
Синім дощем обніму-засумую…
Внучка весняним струмочком біжить…
Так все збираюсь тебе змалювати,
Тільки немає таких кольорів,
Щоб материнську любов передати,
Що віддавала для дочок-синів…
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733259
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 13.05.2017
автор: Ніна Третяк