Сніги глибокі й рясні роси,
Весняні квіти і дощі.
І гра «катюш», що стоголосить,
І збиті кулями кущі.
Місток вузький з тонкої дошки,
Глибокі риті бліндажі.
У житі синьому волошки
Бої за клаптики межі.
Війна була - війна кровава,
Летіли кулі, наче град,
Хто вижив - тому честь і слава,
Що кроку не ступив назад.
Ленту зубами прикусивши
І безкозирка набакир.
Із кулемета стоя бивши,
Ішов у бій їх командир.
Живих з полку лишилось троє,
Живий і нині командир.
Не ходять інші два герої,
Хоть чистять на парад мундир.
Його вдягають, коли свято,
Як Перемоги чуть салют.
І розглядають винувато,
Який стає з роками люд…
Змішалось нині горе й свято,
У цьому їх вини нема…
Сльозу пускають винувато,
Що нова вдома йде війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732430
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.05.2017
автор: Віталій Назарук