– Помирав я уже, та воскрес, хоча ніхто мене й не спитав: «Хто я?». Тепер завжди цим живу, намагаючись дати твоїй таємничості силу, інколи лякаюсь твоєї сутності, інколи зворушений, що іще можу бути корисним. Але найбільше боюсь залишити тебе без свого імені й відпустити саму із твоєю невизначеністю. Тепер мій розум затьмарює не пристрасть, не жага, не біль, а букет думок із пролісків, що під вікном твоїм живуть. І я єство своє боязко ковтаю, бо нині я чужий, загублений, неначе стоптаний жагою, живу весною із росами й ранками, встаю тобою.
ПРОЛІСКИ
© Петро Кухарчук, Галина Химочка, проза, 2017
Скорюсь тобі.
Я помирав...та хто я , хто я?
Чи сміх, чи плач, чи все єство?
Я помирав тобою воскресая-
Це все, чомусь, давно було.
Я жив у твоїх таємницях,
У всій тобі- в твоїх думках,
Лишався квітом у скарбницях,
Їх поцілунком на вустах.
Скорюсь тобі... чужим чуттям,
Піддамся силі божевілля,
У воскресінні сили дам...
Ну хто я? Твоя тінь спасіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2017
автор: Леся Утриско