Недокохав… о, як давно...
Недокохав… моє тепло
Сприйняв за надто вбогий посаг…
Шаленства марево пливло
У даль і чахло в чистих росах.
Не відчував… мою любов!
Ми з нею в розпачі мовчали …
А в сірій мряці знов і знов
Щасливі танули причали…
Не зрозумів… душі вогонь
Погас у вихорі печалі…
Бліде тепло твоїх долонь
Ледь-ледь торкалося вуалі.
Недокохав… о, як давно
Губами щік торкався ніжно…
П’ю досі те терпке вино
Й п’янію… просто дивовижно!
23. 04. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: Наталі Калиновська