Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Поміж простір думки -
розсівається туглість єства.
Ілюзорна ява...
Гори, тіні, потріскує ватра,
лижуть ніч язики -
медитивний огень божества.
Виколісує такт
розтривожена порухом дримба,
гойда-гойдоньку-да...
В дивним танці зайшлися тіла...
Сонцеобрій крізь сон
розпромінює головам німби,
між роси вистига
тепла сночи* до рана зола...
*з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730457
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Адель Станіславська