Лютневий грім

Грім  у  лютому?  Справжній  грім?
Небилиця!  –  хтось,  мабуть,  скаже.
Але  ж  дійсно  о  цій  порі
Він  прокинутися  наваживсь.
Розколов  по  зигзагу  ніч,
Де  намітила  блискавиця.
І  розкотисто  ахнув  клич,
Аж  гойднулась  вода  в  криницях…
У  чужому  явивсь  вбранні.
Видно,  квапився  знак  подати,
Що  на  місяць  чи  й  два  раніш
Сонце  встигло  весну  засватать.
Добру  звістку  приніс.  А  втім
Зла  прикмета  в  думки  вповзає:
Як  на  дерево  голе  грім,
Лантух  буде  з  худим  врожаєм.
Може  видатись  рік  сухим…
Я  збагнути  ніяк  не  можу,
За  які  нам  тяжкі  гріхи
Кара  світська  ще  й  кара  Божа?
Не  знаходжу  ознак  вини,
Що  дорівнює  такій  платі.
А  тому  як  гінця  весни
Грім  лютневий  берусь  вітати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2017
автор: Ніна Багата