Герої йдуть у небо, не вмирають...
..чому менi так плачеться тодi,
Чому ж цей біль так душу розтинає?
Болять у серцi...й лiтнi, й молодi,
А спогади так душу мою крають...
Бо доля повернуть не в змозi їх!
Скажи мені, о Господи, скажи,
На скільки ж постаріли ми з тобою
В роки цієї підлої війни?
На скільки подорослішали втрат?
На скільки стали старшими від болю
Під оплесками «братових» гармат?
Мій Господи, Герої нас прощають,
Чому ж душа так плаче без зупину
Й в сльозах моя зболiла Батьківщина?
Та вище прапор, правда в нас єдина!
Із нами - Бог! Герої не вмирають!
Своє ще слово скаже Україна!
© Тетяна Прозорова 04.03.17
Свiтла пам'ять вам, братiки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728565
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.04.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)