Ой Іване, Іваночку-
голубенькі очі,
вишивала тобі мати
сорочку щоночі.
Вишивала тобі, синку,
доленьку щасливу,
де любов свою вкладала
світові на диво.
Простеляла світлі ранки,
та й місячні ночі,
квіт калини коло ганку
заквітав у мочі.
У барвінку дозрівали
літа молодії,
рум'янилось біле личко
в пелюстках лелії.
Та прийшла біда в господу-
війнонька проклята:
серце крається в народу,
сумна стала хата.
Ой змарніли синку нині
голубенькі очі,
з горя сич лиш на калині
плаче серед ночі.
Роздирає душу неньки,
що стоїть над гробом,
ліг барвінок до земленьки-
вже навіки з Богом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728289
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: Леся Утриско