Електричка стоїть в Солониці.
Це ж отут відбувались бої…
І тепер в хуторах і в столиці
все воюють чужі і свої.
Чи ти плач, чи трави анекдоти,
не пришвидшиш омріяну даль.
Електричка стоятиме доти,
доки не прошмигне тут «Хюндай».
Надшвидкий просвистить гордовито.
Ти ж – покращення мрією тіш.
Мало ще сідаків грошовитих,
тож вагони порожні частіш.
Там комфортно, а тут – люта спека.
Людно тут – і студенти, й торби.
Матюкайся чи мовчечки хекай,
мрій не мрій, та якби ж то, якби.
Переміг у бою Наливайко.
І Мазепа якби переміг…
Чи свистіла б над нами нагайка?
Та й Господь розсудити не зміг.
Стоїмо, а пора вже рушати.
А куди, до якої мети?
Якби ж знали у хаті чи в шахті,
то могли б уже й пішки дійти.
Стоїмо…
Звідси трішечки видно
Як стоять над Сулою Лубни.
Симпатичне містечко не винне,
що й заводи стоять без вини.
Безробітні, бездомні – всі вільні.
Боже, вільні…
Нарешті. Ура.
Потяг рушив.
Княгиня невільна
сохне й чахне.
Ген – Лиса гора.
Звідси трішечки ближче до неба.
Краєвиди посульські видніш.
Тільки ж спека стоїть полуднева,
у вагоні задуха тим більш.
Знову стали…
Ці кляті «Хюндаї»…
Ну, дістали!
Сталевий кортеж…
Що ж то буде творитися далі?
Допокращились.
Ціни – без меж…
Бандократам – і вілли, і яхти.
Роботягам – стабільний дуляр.
Якщо й трішечки не спекулянт ти,
то в кишенях лиш вітер гуля.
Отака це пора витривання.
Все одно…
І борись, не борись.
Що слова?
Лиш одне глузування.
Гей, сіромо, за зброю берись!
Підіймайся.
Замало молитви.
На колінах – не зможеш дійти.
Підіймайся на праведну битву,
щоби ворога перемогти!
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2017
автор: Олександр ПЕЧОРА