Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:
Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі
Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки,
Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…
Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання
Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті
До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті
Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я
Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;
Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –
Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх
Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку
Ці тіні на стелі в полоні одної октави,
Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся
Густим ароматом дурману в тенетах спокуси,
Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.03.2017
автор: Олена Вишневська