Так поважно грак крокує,
Не боїться він людей.
Роздивляється, пильнує,
Зустріча новий він день.
З гордо витягнутим дзьобом
Йде по стежці, не зверта.
Ось крутнувсь й пішов підскоком,
Ось навприсядки сіда.
Зупинився, щоб спочити,
Крила широко розкрив.
Вирішив: пора летіти —
Марш ранковий завершив.
Ось така в грака забава:
Вранці стежкою гулять.
І важливіша є справа:
Ще б навчитися співать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723484
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2017
автор: Радченко