У моєму краї приворсклянім
Осокори хмар сягають вище.
Сонце сходить маком полум’яним,
А сідає, мов достигла вишня.
Пшениці струнким лісам до пари.
Річка – диво. З рос криштальних наче.
Край шанує спадщину гусарів –
Честь і славу, і красу юначу.
Не дарма гвардійський крок пізнати
Легко тут. А ще гарніш – дівчата.
Мов царівни гожі! В нас і нафта
З древніх діб тече у вік двадцятий.
А дороги яблуками пахнуть,
Молоком і білими грибами.
Звідусіль лише до них я прагну,
Бо завжди вони ведуть до мами.
Із багатств найбільші – наша праця
І земля, що, ніби галка, чорна…
Не прийміть за хвастощі слова ці –
Край Охтирський справді неповторний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2017
автор: Ніна Багата