Слова Пророка є пророчі,
Нас Дід Петро в тім застеріг.
Просив він нас розкрийте очі,
І правда ступить на поріг.
Відійде віра християнська,
Пархата… й Київська піде.
Як відійшла доба радянська,
Чужинська віра… - упаде.
Чуже не можна нав’язати,
Від тлі розсипався хомут.
Свого ж не можна відібрати,
У роках вивітрився блуд.
Як нас «хрестили» не питали…
Байстрюк Ладімер сам хрестив.
Мечем хозарин «очищали»…
І з трьох одного залишив.
Во імя Бога… їх «святого»,
В болоті Хельги і інтриг.
Із потойбіччя неживого,
Чужий байстрюк себе воздвиг.
Не маємо життя відтоді,
У Гетьманах чужа мігрень.
Забрали гади земноводі,
Його не маєм по сей день.
Попи нам вішали покору…
Ми ж мовчки хавали скверну.
Допоки ж терпіти умору…
Пора прокинутись зі сну.
Ми діти світла, ми слов’яни,
Забути ж гени не дають.
Злиняють юдо – християни,
Як та роса з трави зійдуть.
На дворі скоро дні погожі…
Дніпро виходить з берегів.
Вродились правнуки Дажбожі,
Ідуть навпрошки до богів.
Примітка:
1.Пророчі слова Пророка Діда Петра з Дивина.
2.« Як Володимир Русь хрестив»(Ютуб).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2017
автор: Дідо Миколай