Біла троянда край берега моря
Покинута кимось була на піску.
І хлюпала поруч хвиля прозора,
Хотіла втопити у морі нудьгу.
Біла троянда не винна ні в чому,
Вона би хотіла цвісти і цвісти!
А їй довелося на пляжі морському
Навіки позбутись земної краси.
Лежить ця троянда край берега моря,
Лежить і не може піднятись сама.
Невже не утішить ніхто її горя,
Не подарує ще миті життя?
Біла трояндо, тебе залишили!
Чому і навіщо? – Ти ж гарна така!
І близько до тебе тягнуться хвилі,
Торкаються ніжно твого пелюстка.
А море хвилюється, сонце заходить.
Пірнає троянда під хвилю морську.
Можливо русалка троянду цю зловить,
Як світле вітання, як вістку людську.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2017
автор: Вікторія Бондаренко