Розсипала ніч зірки на небі,
Ніби сіяла зернята мрій.
Затихала річка біля греблі,
Коні лугом йшли на водопій.
Зупинялися в траві високій,
Фиркали, дивуючись чомусь.
Над землею розливався спокій,
Ліс у темні шати одягнувсь.
Пахла ніжно біла матіола,
Засиділися на ганку ми
І здавалось — окрім нас навколо
Не було нікого на землі.
Лише ми і ночі тихий подих,
Проростають зерня наших мрій.
Й сумнівів у тім немає жодних,
Тільки плеще почуттів прибій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2017
автор: Радченко