Передивлялась книгу пам'яті. Скільки смертей. Море сліз і суму...
Обірвані квіти уже не дадуть плодів,
Поламані стебла ніколи не вродять жита.
Вже скільки у землю лягло молодих життів.
А їм лиш би жити.... А їм було тільки жити,
Але не судилось. Чому? Так задумав Бог?
Така була вола, чи, може, ворожий намір?
У кого просити терпіння та сліз у борг,
Відплакати всіх, хто сьогодні уже не з нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717577
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2017
автор: Наталя Хаммоуда