Не хочу звикати... Так вітер
Шепоче: " Примарилось все.
І я твої сльози знов витер,
А пам'ять напише есе,
Яке ще не раз сновидіння
Читатиме пошепки й ти
Почуєш дощів сум й тужіння,
Й почуєш нудний смак сльоти.
Не завжди й часу удається
Зітерти з минулого пил
Й не завжди останній сміється,
Щоб знов повернуть силу крил.
Не хочеш звикати? Й не треба.
Й сама не помітиш колись:
Здивуєшся ти сині неба
Й задивишся на падолист".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2017
автор: Радченко