Усе вже згасло,гнів,образа
Застигли в одах почуття,
Та тільки усмішка Джоконди
Давала прихисток думкам.
Тумани падали у роси
Тримала паморозь свій час
Любов кружляла у епохах
Та мудрицям,як компас фраз.
Окрайцем хліба запашного
Зійшов на повну місяць в ніч.
Ми досі,як сліпці нікчемні,що ближче
істина,а ми,як сироти у ній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713404
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2017
автор: Плискас Нина