[i]1 Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,
2 та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!
3 Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
4 Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.
5 Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,
6 і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.
7 Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?
8 Отож, учиніть гідний плід покаяння!
9 І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!
10 Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. (Матвія, розділ 3)[/i]
Звалити всю відповідальність
Не вдасться в тебе на Христа,
Щоб зберегти свою лояльність
До інших богів, а вуста,
Змастивши медом, користати
Для слави власного ім’я.
Як будеш Богу звіт здавати,
Коли в гріхах душа твоя?
Коли гукав тебе Син Божий,
До свого серця призивав,
Ти з ним вчинив, як друг ворожий
І ще й глузливо позував
На людські очі, на суд світу,
Висміював Його Слова -
Слова Святого Заповіту…
Твоя безумна голова.
19.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2017
автор: ПВО