Позолотою крадеться, майже невидима,
Між світами зустрічними звабна зоря.
Може дещо розніжена барвами звитими,
Що вогнем променистим яскраво горять.
Для одних – мов прозріння від хижого мороку,
Дещо іншим засліпить питливу жагу.
А когось поведе крізь пригоди і порухом
Лиш одного моменту, розтрощить навкруг
Сподівання дістати космічне мереживо,
Без якого життя надто схоже на глум.
До останнього закутку все скрізь вистежує,
Та однак, майже всюди колюччя і сум.
Ще й пустеля в піщаному, млосному одязі,
Що зміїться у вихорах втрачених дій.
Позолотою крадеться, грає на протязі,
Вкотре змішує крайнощі різних видінь.
21:44, 06.09.2016 рік.
Зображення: http://galerey-room.ru/?p=436
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707975
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: yusey