(оксюморон)
Ні холод багаття, нена́висть кохання,
Брутальності ласки, скорбота вінчання.
Ні світла потемок, прозорість багнюки,
Мене не вражають - як пісня гадюки.
Що заздрості пишність являє у схові,
Крилато плазуючи в неба полові.
Наклепи правдиві малює незряче,
Ефір пеленаючи в сало гаряче.
Публічно сховавшись у глянці болота,
Пильнує безприв’язно затишок рота.
Цілує укусом і гладить камінням,
Що в пазусі шкіри трунує спасінням.
Лиш розквіту смерті в кровині бажання,
Усім, хто літає - респект зневажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Осіріс