Ім’я твоє видихую у ніч,
Ласкавих трав срібленим переливом.
Дзвінке відлуння хлюпає врозтіч,
Між перелісків солов’я мотивом.
Дівочий стан голублю на зорі,
Лиш поглядом із росною сльозою,
Що плине по березовій корі,
Розчулена липневою грозою.
Торкаюся кульбаб махрових вій,
Цілунком променистого кохання.
Злинає парасольок буревій,
До жайвора злотого щебетання.
Надія на взаємність, повесні
Палахкотить на кінчику бурулі.
В серпанковім кружляє напівсні,
Під голоси із вирію прибулі.
Я, локонів медовий аромат,
Єством вбираю в білосніжжі саду,
Із нотками жасминових сонат,
Що на тичинках милують цикаду…
Від буревію, скипня протиріч,
Її сховають серця мого крила.
Твоє ім’я видихую у ніч,
Тобою сню, моя Вкраїно мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2016
автор: Осіріс