Косий дощ поливає розкислий асфальт,
Кида краплі холодні у зблідле обличчя.
Йду неспішно, в душі озивається альт,
Розквітає оаза, що часто так сниться.
Де пестить твій погляд, торкає мене,
Й шаленіє у грудях стривожене серце.
Я занурююсь в сон, ніжність тілом тече
І тремчу, що на вітрі тоненьке стебельце.
Трепет той підіймає дозріле вино,
Ту глибинну любов, що розбурхує сутність.
Я - твоя, я - в тобі, не сьогодні - давно,
Моє дихання - ти і моя ти майбутність.
09.12.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: Валентина Ланевич