сухі древа
здіймають чорні гілки,
наче старі покручені руки –
у мовчазній мольбі,
так здіймають
агресивні люди
судомно стиснуті кулаки –
у безсилій злобі:
небо над ними – сіра дуга ярма,
сонця нема –
сон-смерть-зима?..
агресивні люди обов`язково
у гнівливій завжди боротьбі
вимагають мук і крові
всім порівну – і собі…
супроти всього живого
підносять чорні висохлі кулаки:
хто світло в пітьмі бачить – зрадники!
бо відмовляються трепетати
від насолодної мазохістської муки
усуціль зазублини і жорсткі тертя –
фанатично мусолять догми
і чужі нав`язані поняття,
почуття:
чому у центрі уваги – Подвиг муки розп`ятя,
а не Воскресіння – символ Радості і Безсмертя?..
символ Любові і Перемоги Життя…
…сіють бездарно ненависть і страхи
духовні євнухи –
рабам погоничі і пастухи
04.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704733
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Валя Савелюк