ОСІННЯ МЕЛАНХОЛІЯ

Сьогодні    і  сонце,  і  дощик,  і  сніг,
й  пориви  нервового  вітру,
що  листячко  вихором  сипле  до  ніг,
знебарвивши  саду  палітру.

З  останньої  сили  листки  за  життя
тримались  іще  на  світанні,
та  ось  –  на  землі  вже...  і  без  вороття.
Шепочуться  журно  востаннє.

Вишіптують  тихо  безмежний  свій  жаль,
бо  вирок  –  жорстокий,  до  болю:
зрадливе  гілля,  наче  знявши  вуаль,
жбурнуло  їх  в  ноги  недолі.

Збираю  красу  цю  в  яскравий  букет,
а  листя  –  живе,  ще  не  вмерло!
Шепочу  їм  вдячні  слова  тет-а-тет,
аж  серце  стріпнулось...  Ох,  нерви...

Не  хочу  прощатись...  І  подих  завмер...
Що  ж,  попри  усі  негаразди,
ви  будете  жити!..  у  вірші  тепер.
Я  тут  пропишу  вас  наза́вжди.

                                     03.11.2016  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: Світлана Моренець