Печаль твоя, Осене,
таки наздогнала мене,
прослизнувши у серце,
мабуть, з ароматом зів"ялого листя -
такого п"янкого й водночас гіркого,
як моє кохання. Надіялась,
що без печалі переживу оцю Осінь,
не застигну і взимку, та бачу:
що від суму ніде не сховаюсь.
Та якщо навіть небо в печалі,
то куди я від неї подінусь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698297
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 03.11.2016
автор: Мирослава Жар