Море блищало під хмарами, билось об дошки
Надто старого фрегату часів Магеллана -
Витримав вік. А на ньому пливли раби Божі,
Що дочекались землі, моряки й ветерани.
Тільки стояв капітан і дивився на берег,
Часто свистівши свою "йо-хо-хо й пляшка рому".
Карта лежала пожмакана, гусячі пера,
Лист недописаний, сум, розпач, туга за домом.
Тяжко впізнати вовків, коли всі вже каліки...
Тілом єдиним і серцем зливалися долі
Тихих рибалок, яким вже забрали чверть віку,
Може і більше. А кіль тріскотів, різав море...
Боцман заснув на штурвалі, та не зійшов з курсу,
У квартердеці сиділи знайомі матроси,
Напнуті ними вітрила тріпалися в русі...
Припливуть люди, хоч зовсім обідрані й босі...
I.XI.MMXVI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698074
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: Systematic Age