Народе, чому забув, хто ти,
Та на чиїй ти землі?
Грудьми затуляєш дзоти,
Там діти лягають в імлі.
Не бачиш чомусь кайданів,
Заковують знову життя,
Для чого були Майдани?
Ще трохи... й нема вороття.
Шмагають тебе батогами,
П'ють кров, мов солодке вино,
А ти- цуценя під ногами-
І б'ють, і штовхають на дно.
П'ють кров і тебе не питають,
Сто шкір знову нагло деруть,
Як з Господа свиту здирають,
Та знов на Голгофу ведуть.
Могили рядами складаєш,
Найкращі вже з Богом давно,
У злиднях живеш- не страждаєш-
Немов у Голлівудськім кіно.
А завтра- вже буде пізно...
Не видно у цьому вінця,
Постався до ворога грізно,
Та справу веди до кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697832
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.10.2016
автор: Леся Утриско