Кружляє перший сніг все сміливіше,
Та ще слабкий — він зразу ж розтає.
Тремтять від холоду маленькі вишні,
Їм відчай й страх покою не дає:
Вони не знають силу злих морозів
Й не чули, як регоче буревій,
Й не відають, що вистояти в змозі
Під вітром в заметілі сніговій.
Життя, воно таке різноманітне
Й не тільки в чорно-білих кольорах.
Буває райдужне й таке привітне,
Що й не розкажеш в декількох словах.
А по весні прийде пора цвітіння
Й забудуться зимові холоди,
Ось чому треба вчитись їм терпіння,
Щоб радості відчути смак тоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697399
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.10.2016
автор: Радченко