Блакитне, мила, так Тобі пасує –
Ти на світлині ніжно-чарівна.
І знову в скронях кров моїх пульсує –
Хмелію від кохання без вина.
Хоч в ньому Ти холодна, як сніжинка,
В моєму серці вистачить тепла.
Незчуєшся, а по щоці сльозинка
Мого кохання щемно потекла.
В Твоїх очах блакить небес холодна,
Та в них зіниці зорями горять.
Мене не спинить перешкода жодна –
Вони немов росинки мерехтять.
Вже звично знову з кимось Ти в онлайні,
То з’явишся, то зникнеш десь на час.
Для мене ж ці хвилини надзвичайні –
Твій подих відчуваю кожен раз.
На підборідді бачу милу ямочку –
Так хочеться до неї доторкнутись…
Молюся Богу, щоб цю ясну панночку
Колись зустрів і зміг їй посміхнутись.
Лід у Твоєму серці вмить розтане –
Воно заб’ється швидко, як моє.
Реальністю кохання наше стане –
Господь сім’ю щасливу заснує…
© S.Nemo
27.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2016
автор: Finist