З «Facebook» на «Ти»!
Його бентежить наша доля,
Коли володар Ти пароля!
Питання задає щодня…
Що втомлюється голова!
Що Ви подумали, панове?
Цей «фейс» веде нас у розмови:
Про цілі, сенси і бажання…
І хоче вибити зізнання:
Хто Ти, що знаєш, що Ти бачив?
Де і кому Ти текст позначив?
Одразу «коммент» пропонує:
З умови, що, кому пасує…
Є позитив у «віртуалі»!
Бо клавіш майже, як в роялі!
Сидиш собі тихенько десь,
А прочитав про світ увесь!
О, «віртуал», ти елегантний!
І кавалер для дам галантний!
Тут закохатися раз-два…
Бо часто просто новизна…
Які ж всі гарні в віртуалі!
Не те, що ті, які в реалі…
Тобі ж я, «фейс», бажаю вдачі!
Розбурхав навіть Ти незрячих!
Так розмальовуєш все файно!
І виглядаєш сам охайно!
Такі сторіночки яскраві –
Живуть чарівні в ідеалі!
Все акуратно, у порядку:
Де треба, зроблено закладку!
Всі повідомлення окремо –
Не витрачаєш час даремно!
А фото просто глянц в журналі…
Дарма живуть у вір туалі!
Ти інтелект наш помічаєш:
За дурнів точно не вважаєш?
Бо на питання всі твої,
Готові відповісти ми!
11. 10. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696299
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2016
автор: Наталі Калиновська