*******************
А ті, хто когось чи принизив, чи зрадив,
Шикують на святі Життя!
Безсовісна "совість" не молить пощади
У розкошах-грищах буття.
І є виправдання - без альтернативи -
Отим, хто толочив людей:
- Життя - річ, відомо всім, несправедлива,-
Прокаркав якийсь фарисей.
Шановні, та знаю: ніхто не безгрішний,
Не янголи топчуть цей світ,
Та все ж, я упевнена, душу б потішив
Такий Справедливості хід:
Якби за підлоту Господь всемогутній
Міняв на звірячий їх лик,
Напевно б, обличчям людським, непідсудним,
Був дуже короткий лік.
І ми би ходили, немов в зоопарку,
Між дивних істот - не людей:
Отого Господь перекроїв на мавпу,
А тих - на гидких свиней.
Ховався б убивця із пащею вовка -
Кривавий кривив оскал,
Сичав лицемір - це про нього помовка -
Плямиста гієна-шакал.
І кублилось гаддя злодюг нерозлучних -
Спліталось в зловісний клубок...
Жахіття-бо: совість їх зроду не мучить -
Коли ж пролуна дзвінок?!
Хай злинув-бо в самий зеніт блакиті
Звірячо-розпачливий рик...
Бо ж Правда повинна колись говорити -
Явити свій ясний лик.
Прийшла би у світ хоч якась справедливість,
Господь би подав свій знак...
Прощені - прощаєм, та вмерла милість...
Нехай би було отак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693402
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)