Прошу, шанований не мною,
Мої вірші у спокої залиш.
В своїй поколупайся купі гною,
Бо бачу юдко ти уже й не спиш.
Ти що сучок редактор із Совдєпу?
Чи у Юхниці служиш в партбюро.
Без мене десь справляйте там потребу…
Щоб на сторінці більше й не було.
Моїх віршів не знищите хорлати,
Ви потойбіччя… сумрак, пустоцвіт.
Вам не згасити їхньої лампади,
Вода джерельна живить їхній цвіт.
У них свобода, духу мого сила,
В тисячоліттях честь її гойда.
В душі і тілі Русь її носила,
Отож не спинить ваша блєкота.
Бо в них лежить душа мого народу,
І ця потреба в правдоньці, свята.
Їх вільних дух не знищити уроду,
Тому моя Вкраїна й досі є жива…
Пр: Хорлат - шістка на привязі за харчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691690
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.09.2016
автор: Дідо Микола