Проштовхуючись поміж людьми на тому тижні втікало моє везіння.Здавалось от от зловлю його за золоте волосся, але ж де там.
Йому щоразу вдається втекти від мене. І кожен раз я чую від нього:" Ну як будеш прудкіший то може й зловиш мене...прощавай".
Засміється, і зникає в натовпі.
Спитаєте чому в нього золоте волосся? Сам не знаю. Мабуть кожна людина має своє везіння і кожне з них має свій імідж. Моє от: з золотим волоссям,з гарним личком і в червоному дощовику .Дуже схоже на дівча. А ще страшенно любить громадські місця . Мені, взагалі здається ,що моє везіння це- просто моя галюцинація .Бо везіння не має ні статі, ні смаку, воно не повинне бути на щось схоже.Везіння -це просто везіння . От навіть зараз їду в електричці , а воно, ні краще вона в іншому кінці вагону глумиться мені :" Лузер ! Лузер ! Не спіймаєш! Не спіймаєш !". Набридливе дівчисько .
Гаразд мушу йти ловити .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2016
автор: Vin Libert