У нетривкі часи затишшя -
Чи вродить яблуня і вишня,
Чи вродить поле золоте? -
В окопі думається те.
Як там синок живе...без татка?
Самому, навіть... не тридцятка.
Чи підросла маленька доня,
А чи впізнає - біла скроня?
Як там матуся, як серденько?
Не спала ніч... встає раненько.
Чи, часом, батько не запив? -
Я ж коли... йшов, його просив.
Приходжу я коханій в сни
Із тої клятої війни?
Як там гніздечко – наша хата,
Чи вигляда вона солдата?
Там небо – поле волошкове,
Тут – гуркіт “ градів” чути знову.
Там сонце інше – промінь грає,
А тут...біда, усе палає.
Там б’є цілюще джерело,
А тут – водиці не було.
Там кожен був тобі так рад,
А тут – вбива так званий “брат".
Ми ж тут не ділим Україну,
Бороним рідну і єдину.
А скільки друзів...вже нема,
Яка ж безжальна ця війна!
Скоріше б – мир, до свого дому,
Не дай Бог, бути тут... нікому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685143
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 22.08.2016
автор: Шостацька Людмила