По східцях вверх, по спогади в минуле,
сходинками у другий, зовсім інший світ,
відчиню двері й знову потурбую
ту пам'ять, що живе отут вже стільки літ.
Схолов павук вгорі із-під покрівлі,
ховаючи у сповиток своїх малят.
З осиних гнізд знов погляди застиглі,
щоб хто бува, не добувавсь до їхніх хат.
"Не бійтеся, сусіди, не зруйную,
не полохатиму ваш комашиний рід.
Я трішки тут побуду й помандрую
у спогади так любих, промайнулих літ".
Пригорну ляльку Нату, мов сестрицю,
що у дитинстві поряд повсякчас була.
Поправлю м'яте платтячко, косиці...
"Ти залишилась, люба лялечко, - мала".
Старі альбоми погортаю й книжки,
струшу я порох з моди вийшовших картин.
Дістанусь зошитів, порвані обкладинки
котрих в мереживі тоненьких павутин.
Тут дихає таким знайомим, добрим,
не стертим з плівки пам'яті життя подій.
Я йду у подорож - дитинства вимір,
що горище нам зберегло, мов - чародій.
04. 08. 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2016
автор: Фея Світла