весело
і обережно,
щоб нікому нівроку*,
линути
хвилею попри* і впоперек
через Простір,
доєднавшись одним кінцем
до Джерела-Витоку –
до Бога тобто
віддано люблячим серцем…
проникати крізь і всюди,
проз обмеження-перешкоди,
як проникають зримі хвилі води
проміж густими стеблами комишів –
безперешкодно вільно линути,
завдяки хвильовій природі душі
летячи-плинучи – думкою на ходу творити
сфери-світи
Любові-Миру і Красоти –
спів-Твори-Ти
і водночас щасливо спостерігати -
спогляда-Ти
сфери-світи
Любові-Миру і Красоти
із Джерелом-своїм-Витоком
завжди єднатися вільним кінцем –
власним прохолодно-прозорим
срібно-чисто-співзвучним серцем –
і чужий щоб не чув і бачив
натхненну Богом співтворчість твою,
бо під вагою заздрого погляду
хвиля стає
часткою
і, полонена, падає
відособленим камінцем
на дно озера у каламутну воду…
для відособленого камінця
товща води –
назавжди…
але не
для люблячого,
що вічно прагне до Бога – серця
із каламуті і мулу дна
стежка є одна висхідна –
потаємна:
забути себе і мул, і дно –
до Джерела-свого-Витоку прагнути зосереджено,
орієнтовано – до зірок, що бачать проз товщу-воду
і здійнятися врешті у висі знов,
віднайшовши душі власної
неодмінно даровану хвильову природу…
знов…
не помиляєтесь, так і є –
рима пряма-примітивно-проста підказує,
що споглядання серцем Бога – і є Любов
Любов…
знов
весело – і щоб нікому нівроку –
линути хвилею попри і впоперек
через Простір,
доєднавшись вільним кінцем
до Джерела-Витоку
свого –
щиро люблячим серцем…
проникати крізь і всюди,
проз обмеження-перешкоди,
як проникають зримі хвилі води
між очеретів густими
стеблами…
Краса і Щастя Свободи…
Свобо-ди
03.08.2016
*нівроку – тут у значенні – щоб не нашкодити
*попри – тут у значенні – уздовж
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681638
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.08.2016
автор: Валя Савелюк