Вона пішла...Та ні, не в забуття -
В далекий світ зеленої ельфійки,
Рятуючись від жала злої плітки,
Собою закриваючи дитя.
Пішла туди, де синій зорепад
На землю сипле залишками мрії,
На друзки розбиваючи надію,
Що все іще повернеться назад...
Спливає час, і в круговерті днів
Тепер уже нікому не дізнатись,
Наскільки правий той, хто винуватий
В відділенні реальності від снів.
***
...Однак, що неможливо досягти
У досі звичнім просторі і часі,
Колись ти зробиш в новій іпостасі,
А ми усі відчуємо: це ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681346
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.08.2016
автор: Дантес