Сиплеш світло
на рани
на застуджену душу
краплі,
Поглинаєш мої повні кишені
сліз
Вишкрібай нанівець
холодні будні,
доволі
Я втомилась
падати від кохання
вниз.
Розквітай в мені квітами ,
стишуй бурю всередині мене
Вируй полум'ям хлопчику ,
запалюй серце теплом
Прожени ген далеко невідане
і вогненне
Будь мені океаном
і джерелом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2016
автор: Олеся Шевчук