Час сповзає розтопленим воском
Замальовує твої списки до виконання
І здається що менше морозить
Коли крильми її торкаєш
Дні зкрапують на серце кислотою
А ночі ненаситними пащами вигризають
Твого серця шматки, сон - причал спокою
В ньому пір’я в пакетиках чаю
Руки гріти, вдихати його аромат
І ступати по бруківці незбутого
Загубити на зебрі набої і автомат
І забути поради, що краще без нього
Час мене направляє у щастя. Стати правильною,
А очі невпинно шукають гріха
Кажуть вліво не треба, та він став нірваною
І поїхала у відпустку стріха
Пацифістка, боротись із ним неможливо
Коли просить пробачення в обіймах іншої
Але серце підлатую скорозшивом
Чорні крила освячую віршами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2016
автор: Марамі