Сталева клітка безглуздих правил
І стрічка Не можна тримає крила
Не розумію, що з нами сталось
Можливо дотиків чужих злива
Ось ти так близько, сонце тьмяніє
Холодні стіни стають весною
Всі спогади втрачаю крізь вії
І горло зводять звуки-судоми
В тебе є ножиці – в мене пута
Але ти іншій стинаєш брехні
На вістрі подиху попіл блудить
І осідає на дно в легені
Сталеві обійми людей манекенів
Тобі направо, мені прямо в прірву
Ти вже забув про мій колір зеленій
Я на твій сірий молюсь безмірно
Крізь битви чорних, втрачаєм грішність
І крила стогнуть в бажанні неба
Не розумію чому так вийшло
Що прокидаюся я без тебе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Марамі