Мені натхнення місяць передав,
Що сяяв сріблом у вечірнім небі.
Він поміж хмар із зіркою гуляв –
Нас із Тобою нагадав далебі.
Та «С» у відображенні дзеркальнім,
Моє ім’я немов зашифрувала.
Себе побачив у положенні фатальнім –
Ти біля мене зіркою сіяла.
Пливла по небу долею зі мною –
Цей знак небес прийняв душею радо.
Сон закривав повіки пеленою –
Сховав моєї радості свічадо*.
Але його я в пам’яті зберіг –
Із ним у серці нічку ночував.
Як день новий переступив поріг –
Своє натхнення в риму одягав.
Я за надію щиро вдячний Богу,
Взаємності від Тебе дочекаюсь.
Знайду до Твого серденька дорогу –
На зустріч нашу все ще сподіваюсь…
* Свічадо – дзеркало (образно)
© S.Nemo
10.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2016
автор: Finist