Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.06.2016
автор: РОЯ