Блищав світанок. Нессі посміхався,
Дзвеніли щиро промені Ярила.
Мені, здається, виповнилось двадцять,
І я блукав на перелітних крилах.
На схили опадали темні зорі.
Одна із них дивилася у вічі -
Тендітна, вогняна... Зелене море
Волосся колихало. Вище. Ближче.
В моїх очах тонув твій дикий погляд,
Хоч було аж ніяк не лячно. Знаєш,
Твій голос шепотів вітрами поля,
Хоч я ночами чув ще й дзвін кришталю.
І дихав вітер, наближав до цілі,
Ліси і ріки разом розступались.
Я ріс там, вчився, набирався сили,
І лиш кохання шпорталось об камінь...
Вродлива, ніжна ти... Я так далеко...
Немов гора старання розіп'яла...
Але ти у душі все та ж маленька,
Якої у житті було так мало...
01.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Systematic Age