145* «де ж те щастя: в небі? в серці жінки?..»
А святенники вчать: «То гріхи наші! – плоті жадання,
І думки, й споглядання, й одвічная спрага питань».
– То нікчемному серцю завада – весна і кохання,
Як і пристрасть жіноча, й печалі душевних страждань!
146* пішла намарне вся наука ваша…
Так повчали: «Касьяне, ти бійся лукавих речей,
Зову пристрастей; ще
не потрап у тенета очей,
Що заманюють блиском і медом обітниць жіночих!».
Покохав – і палаю в вогні незгасимих ночей!
147* і мало життя одного у відплату коханню
За пристрасть, поцілунків хіть віддав би сім життів!
Та маю я лише одне, а пестити хотів
Вуста, що пахнуть щастям і
до раю звуть – сто літ!
– То ж чим я заплачу тобі за рай цих відчуттів?!
148* як же час весни спливає швидко!..
А травневі ночі і п’янкі, й обманні,
А бентежне серце повниться коханням,
Ще живе, наївне, шалом літ минулих!..
– Ой, не ввійдеш в річку другий раз, Касьяне!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667490
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2016
автор: Касьян Благоєв