Найгірше - зустріти ту саму людину запізно, коли твоє серце вже ніби й зайнято.
Потім після зустрічі зализувати рани від ціпких поглядів, що роздирали душу на шматки.
Хоча ні, найгірше, коли те все взаємно. І ви мов два привиди проходите наскрізь один по одному, там потім виднітимуться шрами. Хтось не витримує першим запитує контрольним пострілом у совість: Чи ти теж відчуваєш?
Так, кричиш роздираючи тишу простору. Так, так,так...
Потім буде багато дурниць, недозустрічей, недопоцілунків, недоторкань крізь сотні кілометрів.
Виплакати грішне разом із сіллю. Відчуття, що ти геть спустошена, просто безвільна лялька....
Найгірше роки потому, зустріти його ще раз, заглянути в очі і побачити той самий вогонь, десь на самому дні. А він триматиме своє теперішнє міцно за руку, мов якір.
І ти помреш, цього разу назавжди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2016
автор: Марамі