(з гіркоти роздумів власного серця)
137* сліз вдовиних, сирітських Ти, Сину, не бачив сьогодні…
(місяця травня, Навського дня, числа 8-го)
Я прожив так багато, що мудрим зухвало зову
І свій розум, і серце. Та бачив сьогодні вдову,
Чиї сльози й печаль розхитали б підвалини світу! –
І не зміг осягнути Христа глухоту вікову…
138* із самих початків лиш зло на землі панувало
А добро цього світу – таки постаріло воно:
Його погляд незрячий, а голос – мов кисле вино,
І покинуте всує, зневажене небом, забуте –
Бо із лихом угоди підписує бог наш давно.*
----
* як приклад – угода в історії біблійного Іова
139* най буде по слову Твоєму, – чи я ж не любив?!
Намарне не клявся я небом, ні богом, ні раєм.
І зла не чинив, і любив! – тож чому це збираю
На нивах своїх гнів небес, наклеп, зраду, зло долі –
Ти ж вчив: «Возлюби! Все вернеться до тебе навзаєм!»?
140* живи сповна, бо миті - золоті!
Не хитруй перед небом, Касьяне, і знай:
Ти життя не повториш, ступивши за край –
Дні свої, що даровані небом правічним,
По-розумному долі і щастю програй!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666811
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2016
автор: Касьян Благоєв