Хата, моя хата Тут мене матуся
й стежка біля хати, моя сповивала,
тут я народилась, мені колискові
тут буду й вмирати. лагідні співала.
Із цієї хати
тата виряджала.
А його навічно
війна в нас забрала.
Не вернувся тато Отут, біля хати
із війни додому. мої перші кроки.
Де його могила Тут же я спізнала
мені невідомо. життєві уроки.
Тут мене стрічали
річка і струмочки
і шовкові трави,
клени і дубочки.
Тут же я зустріла Тут я народила
і своє кохання. доньку і синочків.
Тут мама вітала Тут їх колисала
мене із вінчанням. в вишневім садочку.
Тут щастя бажала-
синочкам і доні.
Їх благословляла
на щасливу долю.
Тут тепер стрічаю Довіряти Богу
онуків з дороги. свої таємниці.
І їм тут бажаю із цього порогу
жити завжди з Богом. світяться зірниці.
Засівать насіння
отут, біля хати.
І своє коріння
завжди пам"ятати.
Хата постаріла Поховала й неньку,
і я біля хати. невістку і брата.
Чоловіка й сина Тепер потихеньку
довелось ховати. одна живу в хаті.
Хато, моя хато,-
ти усе стерпіла.
Тебе, моя рідна,
доглядать я вміла.
Коли відійду я Не сумуй, благаю,
в інший світ, небого, не журись за мною.
може біля тебе І в іншому світі,
й не буде нікого. я буду з тобою.
Хато, моя хато,
ти ж мені, як мати.
Тут я народилась,
тут буду й вмирати.
Тобі ж, моя хато, На той світ, хатино,
я хочу зізнатись, я не поспішаю,
що я ще з тобою тому передчасно-
не хочу прощатись. не сумуй, благаю!
Хато, моя хато,
ти найкраща в світі.
З тобою так гарно,
як в теплому літі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666764
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 18.05.2016
автор: геометрія