Голки морозні заганяє стужа
За комір і під нігті, і в серця,
А сонце землю поглядом утюжить
І ніби посилає в промінцях
Любов.
Але земля ціну вже склала
Непевним бутафорським почуттям,
Бо сонце йде сюди позубоскалить,
І смішки ці ще більше сиротять.
Посвітить, покрасується,
А пристрасть
Краям далеким зараз віддає.
Воно там життєдайне та ігристе,
Хоч зиркає й сюди.
Бо й тут – своє.
Отож земля терпітиме цю кривду –
Уже давно уклалось в голові:
Десь нагулявшись, сонце знову прийде
До неї, мов невірний чоловік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2016
автор: Ніна Багата