О, жінко! Ти, в якій є стільки світла,
Та не яскравої, а ніжної краси!
Гадаю так, що промінець досвітній
Ясніє зрання, щоб світилась - Ти!
В твоїх зіницях вкраплення Агату
І золота сусального - Вінець.
Ти добротою, як ніхто, багата,
А як хорониш вміст своїх скарбниць!
В твоїй любові потаємний ключик
В небачену, незвідану красу.
Усе моє єство тебе лиш кличе,
Горю вогнем сум'ять й любов несу.
Не згасло щоб Любові те світання
Горіти маю в нім у сподіванні...
Оригінал
Ты женщина, в которой столько света,
И нежной, но не яркой красоты!
Мне, думается, первый луч рассвета
Приходит, чтобы в нем светилась ты!
В твоих глазах вкрапления Агата,
И золота сусального Венец.
Ты добротою, как никто, богата,
Но бережно хранишь ты свой Ларец.
Ключ от Ларца в Любви твоей хранится,
В незримой, неизведанной Стране.
Все существо моё к тебе стремится,
Ошибками сгорая на огне.
Чтоб свет Любви твоей не гас,
Я должен в нем сгореть не раз.
А. Дементьев.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664662
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 08.05.2016
автор: Фея Світла